Для піаністки Клари Гофер клас 214 — єдине місце у віденській консерваторії, де можна грати без чужих вух, але дістається він їй лише з сьомої до дев’ятої ранку. Наступні дві години рояль належить четвертокурснику-композитору Феліксу Маєру, і адміністрація певна, що цього досить, аби ніхто нікому не заважав. Особисто вони жодного разу не зустрічалися: між ними лише пюпітр, на якому з’являються записки. Спершу це причіпки через залишений чохол і зсунутий стілець, потім позначки олівцем на полях нот, потім чесні суперечки про те, що означає грати правильно. Клара звикла слідувати чужим трактуванням, Фелікс чує в музиці лише власний задум, і обоє раптом помічають, що підлаштовують ранок під дев’яту годину. До зимового семестру консерваторія оголошує конкурс, на який можна висунути лише одного з них. Тепер записки на пюпітрі перетворюються на запитання про те, чого кожен хоче насправді й чи готовий сказати про це вголос.
“Найчесніша музика в цій консерваторії пишеться олівцем на полях чужих нот.”
“Я не вмію говорити вголос, зате вмію відповідати на запитання, яких ніхто не ставив.”
“Іноді рояль вартий двох людей, якщо один іде рівно в ту мить, коли другий заходить.”
- Клара. Сьома нуль-нуль
- Фелікс. Дев’ята година
- Клара. Правильні трактування
- Фелікс. Олівець на полях
- Клара. Кава з автомата
- Фелікс. Умови
- Клара. Лист на пюпітрі
- Фелікс. Банкетка
- Клара. Двір під дощем
- Фелікс. Віч-на-віч
- Клара. Мовчання між пюпітром і рукою
- Фелікс. Інґрід Лаубер
- Клара. Докази
- Фелікс. Ніч у класі 214
- Клара. Зимовий показ
- Фелікс. Ранок після
-
Гарна історія, але кілька героїв лишилися нерозкритими.
Дивитися на Клара. Сьома нуль-нуль -
Текст написано чисто, читається легко. Ця історія заслуговує на більше читачів.
Дивитися на Клара. Сьома нуль-нуль
