У двадцять дев’ять років Калеб Рурк варить суп із пакетів у мережевому кафе Порт-Мерріона й рахує дні до відпустки, яку так і не бере. Тітонька Марго, з якою він не розмовляв шість років, залишає йому іржавий фургон із їжею та пошарпаний зошит. Перша ж порція жамбалаї за її рецептом змушує випадкового перехожого розплакатися: він раптом згадав, як звали собаку з його дитинства. Рецепти повертають людям забуте. Наприкінці зошита — список із дванадцяти адрес від Луїзіани до Нью-Мексико й умова нотаріуса: рознести все до зими, інакше фургон піде з аукціону. Готувати за цими рецептами вміє лише Маргарет Тіллман, яка колись випередила Калеба на кулінарному конкурсі й досі цим задоволена. Зламаний генератор, суворий інспектор і чужі спогади в кожній тарілці чекають на них дорогою. А головне, у зошиті знайшлася сторінка з його власним іменем.
“Добрий соус пам’ятає все, що ти намагався забути.”
“Не можна рознести чужі спогади й жодного не залишити собі.”
“Прощення подають гарячим, поки воно не охололо.”
4,7 (3)
Увійдіть, щоб залишити відгук.
-
-
Повертаюся до неї знову і знову. Баланс дії та тихих моментів просто чудовий.
-
-
Кожна сцена має сенс. Пишіть ще, будь ласка!
Дивитися на Суп із пакетів -
Прикрасило мій вечір. Нічого не виглядає натягнутим.
Дивитися на Не можна залишити собі -
Гарна історія, але деякі діалоги звучать трохи натягнуто. Це просто мій особистий смак.
Дивитися на Суп із пакетів -
Зачепило з перших рядків. У сценах відчувається справжня напруга.
Дивитися на Суп із пакетів
Схожі книги
