Метеостанція «Сольвік» мовчить уже двадцять років, але січневої ночі на пульті гірськорятувальної служби Тромсе спалахує її позивний. Маттіас Хольм, тридцять чотири роки, найкращий пілот зміни, отримує наказ не вилітати: хуртовина, сигнал надто дивний. Він вилітає сам. Північне сяйво над фіордом поводиться неправильно: замість танцюючих стрічок воно складається в сходинки, і кожна опиняється не там, де була секунду тому. Маттіас іде по них через Ісландію до Рейк'явіка й далі на Фарерські острови й скрізь зустрічає людей, які підіймалися раніше й не повернулися. Кожен залишив йому підказку й назвав ціну за неї. Звиклий до розкладів і точки повернення, пілот опиняється там, де немає ні того, ні іншого. Йому належить вирішити, чия свобода дорожча: та, що лишилася на землі, чи та, що відкривається за останньою сходинкою. Позивний усе ще повторюється, і хтось явно чекає на відповідь.
“Небо над фіордом лічить сходинки, а я лічу, скільки мені залишилося.”
“Будь-який рейс закінчується посадкою, поки не знайдеться рейс без неї.”
“Свобода завжди виявляється чужою, доки не заплатиш за свою.”
- Позивний
- Сходинки, що не стоять на місці
- Журнал станції
- Чоловік із лампою
- Перша сходинка
- Місто без розкладу
- Годинник пілота
- Лавове поле
- Ті, кого залишили
- Сігрун підіймається
- Туман над Торсгавном
- Маяк, де годинники йдуть назад
- Катер Бергтори
- Пропозиція Ельмквіста
- Остання сходинка
- Відповідь
- Лід
- Розклад із точкою повернення
5,0 (1)
Увійдіть, щоб залишити відгук.
-
Хотілося полюбити її сильніше, але мені знадобилося кілька розділів, щоб втягнутися.
-
Поворот ближче до кінця здивував. Пишіть ще, будь ласка!
Дивитися на Позивний -
Гарна історія, але деякі діалоги звучать трохи натягнуто.
Дивитися на Остання сходинка -
Не міг відірватися. Стосунки між героями прописані дуже добре.
Дивитися на Годинник пілота
