Книга 1. Останній колоніальний корабель
Почати читанняКаель народився, коли позаду вже було триста років чотиривікової подорожі, і жодного разу не бачив неба, яке не було б стелею. Життя на борту «Меридіана» завжди трималося на одній тихій обіцянці: ще століття — і буде земля. Та ось виходить з ладу третій двигун корабля, старійшини перераховують дату прибуття (нікому не кажучи, наскільки вона зсунулася), а Каель — що потрапив до інженерного відсіку за жеребом, як і всі інші, — починає знаходити журнали технічного обслуговування, які не збігаються з офіційними даними. Старійшини всі ці триста років нормували не лише їжу й паливо. Вони дозували інформацію про те, наскільки насправді «Меридіан» відстав від графіка, і приховували правду про долю другого корабля-колонії, який мав іти тим самим курсом. Те, що Каель виявить на нижніх палубах, змусить ціле покоління вирішити: чи була їхня чотиривікова віра в старійшин насправді пов'язана з досягненням мети — нової планети?
“Нам обіцяли планету. Нам дали дуже довгий коридор.”
“Корабель не бреше. А от ті, хто ним керує, мали триста років практики.”
“Дім — не місце, яке я пам'ятаю. Дім — місце, про яке мені розповідали.”
-
Гідне читання, проте мені знадобилося кілька розділів, щоб втягнутися.
Дивитися на Стеля -
Саме такі історії я люблю. Кожна сцена має сенс.
Дивитися на Стеля
