Дейзі Макензі відкрила ресторан у портовому містечку Ферн-Гарбор на останні заощадження й щоранку приходить раніше за всіх, щоб побути на кухні самій. Аж поки одного дня під сільничкою не знаходить записку: «Ти забула вимкнути плиту. Я вимкнув». Двері замкнені, камери мовчать. Наступні записки то турботливі, то лякаючі: про те, що вона не їсть, про дзвінки, на які вона не відповідає, про людину з минулого, про яку Дейзі нікому не розповідала. Тим часом її найкращий друг і сусідній пекар Еван Гарт надто швидко пропонує допомогу, і Дейзі дедалі частіше ловить його погляд над ранковим тістом. Вона хоче з’ясувати, хто пише, і не помічає, як страх непомітно перетворюється на звичку, а довіра стає єдиним виходом. Кохання, безпека й власна справа погано вживаються під одним дахом, і обирати доведеться раніше, ніж хтось отримає відповідь.
“Найстрашніше в записці не погроза, а те, що вона має рацію.”
“Я звикла годувати інших, а хто нагодує мене правдою?”
“На кухні все просто: або вогонь, або попіл.”
-
Цікава ідея, але деякі діалоги звучать трохи натягнуто.
Дивитися на Плита вимкнена -
Зачепило з перших рядків. Дрібні деталі роблять світ справжнім.
Дивитися на Людина з минулого -
Ідеї в основі історії свіжі. Дуже рекомендую.
Дивитися на Друге послання
Схожі книги
