Будинок на Олдергейт-стріт виставили на швидкий продаж за безцінь, і ніхто на угоді не пояснив, чому. Через шість тижнів після переїзду Олена починає знаходити на вікнах другого поверху — зафарбованих іще до того, як її родина купила будинок, у кімнатах, де ніхто з них не бував, — маленькі відбитки долонь. Щоразу новий візерунок. Вони стають дедалі меншими, і щотижня з'являється рівно на один більше, ніж було. Чоловік вважає, що це конденсат. Донька почала щоночі ставити стілець біля вікна своєї спальні, розгорнувши його назовні, і не пояснює навіщо. Чим важче Олені знайти бодай когось із колишніх власників будинку — один виїхав, не залишивши нової адреси, інший просто перестав існувати в будь-яких офіційних записах після певного року, — тим дужче вона підозрює, що будинок населяє не привид когось із тих, хто жив тут раніше. Він усе ще вирішує, кому дістанеться залишитися.
“Будинок не ненавидить нас. Він просто ще не закінчив із попередньою родиною.”
“Я порахувала відбитки. Їх було чотири. А нас у родині троє.”
“Одні будинки зберігають таємниці. Цей зберігає людей.”
-
Рада, що знайшла цю історію. Текст написано чисто, читається легко.
Дивитися на Дім за ціною помилки -
Прекрасно написано від початку до кінця.
Дивитися на Ірма розповідає -
Настрій витримано до кінця. Чекаю на продовження.
Дивитися на Спроба втечі -
Темп оповіді вивірений. Додала в закладки й чекаю нових розділів.
Дивитися на Дім відпускає — не до кінця
