Тіні за спиною.

Вона вийшла з розколини саме тієї миті, коли Роан, судячи з усього, справді готувався увійти всередину, — рука вже лежала на руків'ї меча, а обличчя, зазвичай таке рівне, видавало напругу, яку він, очевидно, стримував цю годину силою однієї лише дисципліни.

— Ти ціла, — сказав він, і в цих двох словах, промовлених з майже непристойним поспіхом для людини його вишколу, було більше тривоги, ніж він, певно, хотів показати.

— Ціла, — підтвердила Еш, все ще стискаючи в руці вуглинку й книгу, загорнуту в шматок тканини, знятий з власного плаща. — І в нас з'явилися нові питання замість старих, що, гадаю, справедливо для будь-якої розмови з драконом.

Вона коротко переказала йому почуте, поки загін збирався у зворотну путь, — не все, інстинктивно залишивши найвразливіші частини розповіді Таліс при собі, але достатньо, щоб Роан розумів: те, що вони везуть назад до замку, було не просто підтвердженням її походження, а чимось, здатним змінити набагато більше, ніж долю однієї кухонної служниці.

Зворотна дорога почалася спокійніше, ніж Еш очікувала після тривог першого шляху, — але спокій цей протримався недовго. На другий день їм назустріч вилетів самотній вершник, що гнав коня так, ніби питання полягало не в швидкості доставки листа, а в житті й смерті самого гінця.

Лист був від майстра Алліна, і вже з того, як коротко й без звичних ввічливих зворотів він починався, Еш зрозуміла: хроніст писав його поспіхом, не розраховуючи на розкіш ретельно зважених фраз.

«Рада знає більше, ніж нам хотілося б, — писав він. — Лорд Верн поширює власне тлумачення знахідки в ганчірці: не як доведення твого зв'язку з давнім обов'язком турботи, а як доведення твого права на трон за правом крові, старшого за сам закон про престолонаслідування. Він не каже про це прямо на засіданнях ради — поки що. Але вже почав перемовини з двома іншими домами про те, чию дочку чи сина було б розумно запропонувати тобі в подружжя, щойно ти повернешся, — очевидно, вважаючи, що шлюб з потрібним домом зробить твою кров керованою, навіть якщо саму тебе керувати виявиться складніше, ніж він розраховує. Повертайтеся якнайшвидше. Король тримає його в рамках, але рамки ці стають тоншими з кожним днем вашої відсутності».

Еш перечитала лист двічі, відчуваючи, як знайоме відчуття — те саме, що вона відчувала першої ночі біля остиглого вогнища, — знову підкочується до горла: не страх перед полум'ям цього разу, а страх перед тим, з якою легкістю люди на кшталт Верна могли перетворити її кров на розмінну монету, навіть не питаючи її думки.

— Шлюб, — тихо повторила вона, передаючи лист Роану, який читав його з обличчям, що ставало дедалі похмурішим з кожним рядком.

— Розумний хід з його боку, — сказав Роан, дочитавши, — і огидний водночас. Якщо він не може контролювати тебе напряму, він спробує прив'язати тебе до дому, який контролюватиме сам.

— Король цього не допустить.

— Король, — повільно промовив Роан, складаючи лист, — одна людина проти цілої ради лордів, кожен з яких раптово виявив особисту зацікавленість у твоєму майбутньому. Я не кажу, що він програє цей спір. Я кажу, що чим довше нас немає в замку, тим менше в нього лишається важелів, щоб цей спір виграти без нашої допомоги.

Він пришпорив коня, прискорюючи темп, і всю решту дня загін рухався швидше, ніж дозволяли звичайні заходи обережності в гірській місцевості, — але саме цієї ночі, коли Еш, так і не зумівши заснути, підвелася з підстилки, вона помітила те, чого не помічала раніше: Роан не спав біля багаття разом з рештою.

Він стояв трохи осторонь, на самій межі світла від багаття, читаючи щось — коротку записку, судячи з розміру, яку, певно, разом із листом Алліна привіз той самий гонець, — з виразом обличчя настільки відмінним від звичної йому стриманості, що Еш завмерла на місці, не наважуючись його окликнути.

Записку він спалив у багатті раніше, ніж вона встигла розгледіти хоч слово, але обличчя його, на мить освітлене полум'ям, вона встигла побачити достатньо чітко, щоб зрозуміти: що б не було в цій записці, воно налякало його сильніше, ніж усе, з чим він зіткнувся біля печери дракона.