Судовому психіатру Лені Вайс звикли довіряти: у закритій клініці міста Вельденбрюк вона вміє відрізняти правду від вправно вибудуваної брехні. Новий пацієнт Якоб Ленц сам прийшов до поліції й докладно, до дрібниць, зізнався у вбивстві жінки, яку ніхто не шукав. Лена записує його розповідь і раптом упізнає в ній місця, запахи й дати, що збігаються з тими ночами, про які вона сама нічого не може згадати. Збіги випадкові, переконує вона себе, і все ж ховає записи від колег та починає вести власний щоденник, щоб відновити бодай один тиждень. Чим докладнішими стають свідчення Ленца, тим менше Лена впевнена у своїх, а людина, якій вона звикла вірити понад усе, пояснює її тривогу втомою. На світанку кожного дня перед нею лишається те саме запитання: кому вірити, якщо єдиний свідок — вона сама.
“Чужі свідчення надто схожі на мої спогади, щоб вважати це випадковістю.”
“П'ятнадцять років я вчу людей відрізняти брехню від правди й уперше не впевнена в собі.”
“Пам'ять уміє мовчати так переконливо, що починаєш вірити її мовчанню.”
-
Непогано, хоча середина трохи провисає.
Дивитися на Зізнання -
Саме такі історії я люблю. Настрій витримано до кінця.
Дивитися на Якоб -
Настрій витримано до кінця. Чекаю на продовження.
Дивитися на Брехня, яку я вмію чути -
Мені сподобалося, хоча фінал здався трохи скомканим.
Дивитися на Список із одинадцяти імен -
Кожна сцена має сенс. Так тримати!
Дивитися на Зізнання Фалька -
Настрій витримано до кінця. З задоволенням прочитаю щось ще в такому дусі.
Дивитися на Зізнання
Схожі книги
