20 років самотності.

Це історія одного дня з двадцятирічної самотності. Дня, схожого на тисячі інших, у житті людини, що свідомо пішла від світу, аби не загубити себе в ньому. Його день — це не боротьба за виживання, а спокійний і осмислений ритуал. Це діалог із лісом, де тепло треба заслужити працею сокири, світло — терпінням біля сонячних ліхтариків, а воду — принести у важких відрах від крижаного джерела. Це розповідь про чоловіка, який не є героєм у великому світі, але є абсолютним господарем у своєму власному — маленькому, теплому, створеному його руками.