Розділ 10. Хто говорив із Хейлом

Перехід через Пуерто-Хунко пройшов гладко — настільки гладко, що навіть Саскія, зазвичай не дозволяла собі розслаблятися раніше часу, визнала за вечерею, що план спрацював краще, ніж вона розраховувала. Втомлений інспектор побіжно глянув на підроблений дозвіл, ковзнув поглядом по потертому корпусу «Наутілуса», позначеного в документах як наукове обладнання, і поставив печатку, навіть не вимагаючи відкрити вантажний відсік. Золото, сховане під подвійним дном, пройшло тим самим шляхом, яким пройшло б звичайне списане спорядження, — непоміченим, нецікавим, не вартим уваги втомленої наприкінці зміни людини.

Але полегшення тривало недовго. На зворотному шляху до місця робіт Оуен зайнявся плановим технічним оглядом апарата — рутинною процедурою, яку він проводив після кожного серйозного переходу, перевіряючи кожен вузол, кожне з'єднання, кожну панель на предмет пошкоджень або корозії, здатних підвести у вирішальний момент.

Саме під час цієї перевірки, знімаючи кожух з одного з допоміжних відсіків біля баластної системи, він виявив те, чого там бути не повинно: маленький, акуратно вмонтований пристрій розміром з долоню, з'єднаний з автономним джерелом живлення й явно не входив до вихідної комплектації апарата.

Він довго розглядав знахідку, перш ніж зрозумів, що саме тримає в руках, — і коли розуміння прийшло, воно обдало його холодом, відчутнішим за будь-яку воду на глибині чотирьохсот футів.

— Єво, — покликав він, не відриваючи погляду від пристрою. — Тобі потрібно на це подивитися.

Вона прийшла швидко, і за виразом її обличчя, коли Оуен показав знахідку, стало зрозуміло, що вона зрозуміла не менш швидко.

— Маячок стеження, — сказала вона тихо. — Супутниковий, судячи з антени. Не аматорський — такі використовують професійні охоронні й розвідувальні компанії.

— Саме так я й подумав, — погодився Оуен. — Питання в тому, коли його встановили. Бо я особисто перевіряв цей відсік ще в перший тиждень, коли ми забирали «Наутілус» із доку і я розбирав його майже повністю, щоб зрозуміти, що потрібно лагодити. Тоді його тут не було.

Він витримав паузу, перш ніж продовжити, знаючи, що наступні слова змінять тональність усієї розмови.

— Отже, його встановили пізніше. Уже після того, як апарат опинився на борту «Кестрела». А це означає, що встановити його міг лише хтось із доступом до обладнання під час його підготовки до роботи — не випадковий сторонній, що заліз на судно вночі, а хтось із нас, або хтось, кого один із нас впустив достатньо близько до техніки, щоб зробити це непомітно.

Вони зібрали решту команди в штабній рубці протягом півгодини, зачинивши за собою двері щільніше за звичайне, — розмова, яка мала відбутися, не призначалася для випадкових вух, навіть якщо випадкових вух на маленькому судні, по суті, не існувало.

Мортен, оглянувши пристрій, підтвердив висновок Оуена з професійною точністю геолога, звиклого працювати з приладами.

— Джерело живлення розраховане на автономну роботу близько трьох тижнів без підзарядки, — сказав він, розбираючи пристрій обережними рухами. — Ми вийшли в море п'ять тижнів тому. Отже, якщо він пропрацював весь цей час без перебоїв, його або встановили не на самому початку, або хтось його обслуговував, змінюючи батарею, що фізично неможливо без прямого доступу до відсіку.

— Або, — сказала Лейла, — його встановили пізніше, ніж на самому початку, але раніше, ніж ми думаємо. Наприклад, коли ми забирали підводний човен із доку Рафаеля.

Усі погляди на мить звернулися до Рафаеля, і він, не здригнувшись, зустрів їх прямо.

— Я сам монтував буксирувальні кріплення тієї ночі, — сказав він рівно. — Один. Ніхто, крім мене, не підходив до апарата, поки ми не доставили його на «Кестрел». Якщо маячок встановили в доку, то або це зробив я — а я цього не робив, — або це зробив хтось, хто отримав доступ до апарата вже тут, на борту, в наступні дні, коли я передав його Оуену для відновлювальних робіт.

— Хто мав доступ до апарата в ті перші дні на борту? — запитала Єва, хоча частина її вже знала приблизний список — і знала, що список цей, на відміну від підозри щодо Мортена кількома днями раніше, цього разу вкаже не в порожнечу.

— Оуен, очевидно, — сказав Мортен. — Я заходив один раз, допомогти з проводкою навігаційного блоку. Лейла перевіряла кріплення для вибухівки, яку ми тимчасово зберігали поруч. — Він зупинився, і щось у його голосі змінилося, ніби він сам не хотів вимовляти наступне ім'я вголос. — І Саскія. Вона організовувала закупівлю запасних частин для апарата ще до того, як ми найняли решту команди — весь список необхідного обладнання й постачання проходив через неї з самого початку підготовки експедиції, задовго до того, як хтось із нас взагалі дізнався про існування «Наутілуса».

У рубці повисла тиша того особливого штибу, яка настає, коли неприємна думка, до цього існувала лише як невиразна підозра, раптом набуває форми, достатньо чіткої, щоб її не можна було більше ігнорувати.

Саскія, до цього мовчала, стояла біля дверей, і її обличчя, зазвичай непроникно рівне, вперше за всю експедицію видало щось схоже на паніку — швидку, ретельно придушувану, але все ж помітну тим, хто останніми днями навчився придивлятися до неї уважніше, ніж раніше.

— Це нічого не доводить, — сказала вона, і голос її прозвучав трохи менш твердо, ніж їй, ймовірно, хотілося б. — Я організовувала закупівлі, так. Це була моя робота. Це не означає, що я особисто встановлювала на апарат шпигунський пристрій.

— Ніхто поки не звинувачує тебе напряму, Саскіє, — сказала Єва, хоча за тим, як вона це промовила, було зрозуміло: звинувачення вже витало в повітрі рубки, незалежно від того, чи було воно вбране в прямі слова.

— Але ви всі на мене дивитеся так, ніби вже винесли вирок, — сказала Саскія, і в її голосі вперше прорвалося щось схоже на відчай людини, загнаної в кут швидше, ніж вона розраховувала.

Ніхто не відповів одразу. Тиша в рубці розтягнулася настільки, що стала майже фізично відчутною, і в цій тиші Єва зрозуміла, що момент, якого вона боялася з тієї ночі, коли вперше поділилася підозрою з Рафаелем, нарешті настав — і відступати від нього було вже нікуди.

— Мені потрібно знати напевно, перш ніж ми підемо далі, — сказала нарешті Єва, звертаючись напряму до Саскії, намагаючись, щоб голос звучав рівно, попри вагомість моменту. — Не здогади, не збіги. Пряма відповідь на пряме питання: ти передавала комусь інформацію про нашу експедицію без відома команди?

Саскія довго мовчала, дивлячись не на Єву, а в підлогу, ніби шукала там відповідь, якої в неї самої ще не було готової.

— Мені потрібно сказати це правильно, — промовила вона нарешті. — Не тут, не так, поспіхом, перед обличчям пристрою, який зараз виглядає значно гірше, ніж є насправді. Дайте мені годину. Я розповім усе — повністю, без замовчувань. Але я хочу, щоб ви почули всю історію цілком, а не робили висновків з уривків.

Рафаель подивився на Єву, безмовно питаючи її рішення, і та, після короткого вагання, кивнула.

— Година, — сказала вона. — Але маячок залишається в нас, а ти залишаєшся на видноті, поки не повернешся з відповіддю.

Година тяглася болісно повільно. Лейла розібрала маячок повністю, розклавши його деталі на столі штабної рубки, ніби препаруючи доказ на місці злочину, а Мортен тим часом зв'язався захищеним каналом із давнім знайомим у морському реєстрі, щоб з'ясувати, якій саме охоронній компанії належить модель пристрою, — результат, що підтвердив те, що всі й так уже підозрювали: маркування відповідало обладнанню, яке закуповується виключно приватними структурами рівня «Меридіан Сальвідж».