Викриття Дерека

Засідання відновилося наступного ранку в тій самій обшитій дерев’яними панелями залі, але атмосфера відчутно змінилася від учорашнього дня — суддя виглядала помітно уважнішою, адвокат Дерека — помітно менш самовпевненим, а сам Дерек, що сидів на своєму звичному місці з ідеально прямою спиною, уперше за весь розгляд уникав дивитися в мій бік.

— Перш ніж ми продовжимо заслуховувати свідчення, — почала суддя, — я отримала вкрай цікавий документ сьогодні вранці від адвоката протилежної сторони. Пане Пембруку, гадаю, ви хотіли б представити його суду.

Пан Пембрук підвівся, тримаючи в руках тонку папку, і я відчула, як рука Сема під столом стисла мою в мовчазній підтримці, — обоє ми не мали уявлення, що саме адвокат підготував за ніч після вчорашнього емоційного засідання.

— Ваша честь, — почав пан Пембрук, — учора, після відвертих свідчень моїх клієнтів, я зв’язався з кількома джерелами, щоб додатково вивчити обставини цієї справи. У процесі цього розслідування з’ясувалося дещо, що, гадаю, суд визнає вкрай релевантним до питання про добросовісність претензії позивача.

Він передав папку судді, і залою пробіг тихий, напружений шепіт, поки вона гортала документи, а її брови поступово піднімалися в явному здивуванні.

— Пане Гартвелл, — сказала вона нарешті, звертаючись до Дерека напряму, її голос був рівним, але в ньому з’явилася нова, значно жорсткіша нотка, — чи не могли б ви пояснити суду, чому в документах компанії «Мередіт Девелопмент» фігурує ваш підпис під попередньою угодою про продаж землі, датованою за три тижні до смерті вашої бабусі?

Тиша, що повисла в залі, була настільки щільною, що я чула, як хтось із глядачів на задніх рядах затамував подих. Дерек зблід, його бездоганна постава вперше за весь розгляд дала тріщину.

— Це було попереднє обговорення, — сказав він нарешті, його голос звучав значно менш упевнено, ніж зазвичай. — Нічого не зобов’язуюче. Проста розвідка можливостей на випадок, якщо…

— На випадок, якщо ваша бабуся помре й залишить землю вам, — закінчила суддя за нього, її тон не залишав сумнівів у тому, наскільки недоречним вона вважала таке пояснення. — Поки вона була ще жива, пане Гартвелл. Поки вона ще ухвалювала рішення щодо власної спадщини.

Адвокат Дерека спробував утрутитися, щось заперечити щодо правомірності таких попередніх перемовин, але суддя підняла руку, зупиняючи його на півслові.

— Є ще дещо, — продовжив пан Пембрук, дістаючи другий документ із папки. — Свідчення місіс Колфілд, отримані сьогодні вранці, за значно докладнішого розгляду обставин її первісних заяв.

Місіс Колфілд, що сиділа в залі серед глядачів, здригнулася при згадці свого імені, і я помітила, як вона нервово переглянулася з адвокатом Дерека, перш ніж опустити погляд.

— Місіс Колфілд, чи не могли б ви підтвердити суду обставини вашого первісного рішення виступити свідком у цій справі? — спитала суддя, звертаючись напряму до літньої жінки.

Запала довга, мучлива пауза, перш ніж місіс Колфілд нарешті підвелася на ноги, її руки помітно тремтіли.

— Ваша честь, — сказала вона тихо, — мені шкода. Мені справді шкода. Дерек… пан Гартвелл запропонував мені компенсацію за проблеми з моєю огорожею на межі наших ділянок — огорожею, яку він сам же й пошкодив своєю вантажівкою місяць тому і відмовлявся лагодити, доки я не погоджуся дати свідчення на його користь. Я не брехала напряму, ваша честь, але я, визнаю, перебільшила деякі деталі щодо поведінки Клер і Сема, які насправді не викликали в мене жодних реальних сумнівів. Вони були до мене добрі впродовж усіх їхніх заручин. Мені соромно, що я дозволила собі стати частиною такої інтриги.

Зала вибухнула тихими, потрясеними розмовами, а Дерек, що сидів на своєму місці, виглядав так, ніби земля буквально йшла йому з-під ніг — достоту так само, як почувалася я сама два з половиною місяці тому в кабінеті пана Пембрука, слухаючи умови бабусиного заповіту.

— Пане Гартвелл, — сказала суддя, її голос тепер звучав з тією холодною, безжальною ясністю, що не залишала сумнівів у її остаточних висновках, — на підставі представлених сьогодні доказів у мене складається враження, що ця претензія була подана не зі щирої турботи про дотримання умов заповіту вашої покійної бабусі, а з особистої фінансової зацікавленості, підкріпленої попередніми домовленостями із забудовником, укладеними ще за її життя, та підкупом свідків для фабрикації доказів проти законного шлюбу вашої кузини. Це, пане Гартвелл, серйозне зловживання судовою системою, і я розглядаю можливість передачі матеріалів цієї справи до прокуратури для подальшого розслідування на предмет шахрайства та лжесвідчення.

Дерек мовчав, його обличчя набуло попелястого відтінку, а його адвокат щось квапливо шепотів йому на вухо, вочевидь намагаючись мінімізувати катастрофу, що насувалася.

— Щодо претензії про анулювання шлюбу між Клер і Семюелом Рівз, — продовжила суддя, повертаючись до нас із помітно пом’якшеним виразом обличчя, — я вважаю її цілком необґрунтованою. Свідчення, дані вчора обома сторонами, продемонстрували саме ту глибину щирих почуттів, про яку зазвичай говорять заднім числом на судових процесах про розлучення, а не на процесах, що намагаються довести фіктивність союзу. Я відхиляю позов пана Гартвелла в повному обсязі.

Зала вибухнула тихими оплесками, швидко придушеними суворим поглядом судді, але радість, що охопила мене в цю мить, була настільки сильною, що я ледве стримувала сльози, стискаючи руку Сема з такою силою, що, мабуть, завдавала йому болю, хоча він, судячи з виразу його обличчя, був надто переповнений власними емоціями, щоб звернути на це увагу.

Дерек залишив залу суду першим, не сказавши нікому ні слова, його колись бездоганна репутація в родині тепер лежала в руїнах, розбита власними жадібними амбіціями та готовністю використати смерть рідної бабусі як нагоду для особистого збагачення.

Тітка Патрисія, яка чекала на нас біля виходу із зали суду разом із більшою частиною родини, що дізналася про події через «сарафанне радіо» задовго до офіційного закінчення засідання, розридалася, обіймаючи нас обох одночасно з такою силою, що ледь не збила нас із ніг.

— Я завжди знала, що з цим хлопчиськом щось не так, — оголосила вона, промокаючи очі хустинкою з лютою рішучістю. — Ще з дитинства він був надто вже правильний, ось що мене завжди насторожувало.

— Тітко Патрисіє, — зауважила Меґі, — ви говорили рівно протилежне на кожному родинному святі останні двадцять років.

— Я кажу те, що мені підказує ситуація, — з гідністю парирувала тітка Патрисія, і ми всі, попри напругу щойно закінченого засідання, не змогли стримати полегшеного сміху.

Родина, що зібралася біля будівлі суду того осіннього ранку, являла собою дивну, але глибоко зворушливу картину — тітки, що обіймали нас зі сльозами радості, дядько Гарольд, який урочисто тиснув руку Сему з виглядом людини, що офіційно визнає його повноправним членом родини, кузина Джулс, що гойдала немовля, яке прокинулося від загального шуму, і водночас розповідала всім охочим свою версію того, що сталося в залі суду, з драматичними перебільшеннями, які обіцяли перетворитися на родинну легенду вже до наступного недільного обіду.

Дерек, наскільки мені згодом стало відомо, не лише програв судовий розгляд і повністю втратив довіру родини, а й зіткнувся з розірванням угоди з «Мередіт Девелопмент», яка, дізнавшись про скандал із підкупом свідків і попередній продаж землі ще до законного вступу у спадщину, поспішила дистанціюватися від нього, остерігаючись власних репутаційних втрат. Він виїхав із долини кілька місяців потому і, наскільки я знаю, більше ніколи не з’являвся на жодному родинному заході, залишивши по собі лише гірке нагадування про те, до чого може призвести нестримна жадібність, що зіткнулася зі справжнім коханням, перевіреним часом та випробуваннями.

Виноградник, заради якого почалася вся ця шалена авантюра два з половиною місяці тому, залишився за мною — за нами, поправила я себе подумки, дивлячись на Сема, який стояв поруч зі мною біля будівлі суду в променях осіннього сонця, — у повній, неоспорній законності, вільний від усіх юридичних загроз, готовий до свого наступного, найважливішого врожаю.